Ерозивний рефлюкс езофагіт – ускладнене перебіг захворювання, що характеризується закиданням вмісту шлунка назад у стравохід. Найчастіше локалізується в дистальній частині, тобто в нижньому відділі стравоходу і відрізняється виникненням виразок (ерозій) на слизовій оболонці. При такій формі недуги всі симптоми звичайного проявляються яскравіше і завдають істотного дискомфорту людині.

Головними причинами формування виразок різних розмірів є ковзні грижі діафрагми стравохідного отвору, виразковий стеноз шлунка, короткий стравохід, важка блювота, а також ускладнення після хірургічного втручання на органах шлунково-кишкового тракту. Симптомами подібного розладу вважаються порушення процесу ковтання їжі, причому залежно від стадії хвороби воно може виражатися від постійного відчуття кома в горлі до повної непрохідності твердої або рідкої їжі. Також ознаками виступають – постійна болючість, печія та відрижка з неприємним запахом нещодавно вжитої їжі.

Діагностика ерозивного типу захворювання ґрунтується на вивченні історії хвороби та огляді хворого. Остаточний діагноз встановлюється на основі лабораторних досліджень та інструментальних обстежень, що складаються з рентгенографії, УЗД та біопсії. Лікування комплексне і полягає у призначенні лікарських препаратів, дотриманні суворої дієти, використанні народних засобів. До хірургічного втручання звертаються при тяжкому перебігу недуги.

Етіологія

Основним фактором розвитку подібної патології є постійне закидання вмісту шлунка в стравохід, що згодом сприяє формуванню одиничних або множинних ерозій на слизовій оболонці. Сприятливими причинами виникнення такого розладу є:

• виразкові новоутворення шлунка та 12-палої кишки;
• наявність грижі стравохідного отвору у діафрагмі;
• пошкодження стравоходу механічного характеру, наприклад, при введенні зонда під час діагностики, або з метою здійснення процесу годування хворих на хворі;
• неправильне харчування – пристрасть до надмірно жирних та гострих страв;
• ведення нездорового способу життя - зловживання нікотином, алкогольними напоями або наркотичними речовинами;
• випадкове чи навмисне потрапляння в стравохід хімічних речовин;
• гостре перебіг інфекційних процесів ШКТ;
• ускладнення після лікарського втручання безпосередньо на стравоході чи інших органах ШКТ.

Різновиди

Медиці відомо кілька класифікацій ерозивного рефлюксу езофагіту, залежно від стадії та характеру перебігу. Таким чином, розрізняють кілька форм перебігу недуги:

• гостра форма- Найпоширеніший вираз ерозивної хвороби. Полягає в поверхневому або глибокому ураженні слизової оболонки. Симптоми захворювання проявляються раптово та яскраво виражаються. У разі ефективної тактики лікування усувається досить швидко, без виникнення ускладнень;
• хронічна форма– зустрічається досить часто та відрізняється періодами загострення та ремісії. Через те, що розлад розвивався протягом тривалого часу, він може стати сприятливим фактором формування незворотних ускладнень. Хронічний ерозивний езофагіт передбачає перебіг захворювання протягом шести місяців;
• виразкова форма- Патологічна форма, при якій ерозії вражають більш глибокі шари слизової оболонки стравоходу. Виразковий езофагіт вимагає тривалої та складної терапії;
• пептична форма- Розвиток захворювання відбувається через проникнення шлункового соку в стравохід;
• катаральна форма- Відзначається пошкодження верхніх шарів слизової оболонки.

Залежно від того, який відділ вражає захворювання, виділяють кілька типів ерозивного рефлюксу езофагіту:

• тотальний- спостерігається ураження всього стравоходу;
• проксимальний– локалізація патологічного процесу спостерігається у верхньому відділі;
• дистальний- Захворювання вражає тільки нижній відділ стравоходу, біля його з'єднання зі шлунком. Це найчастіший тип недуги, що діагностується у пацієнтів.

Крім цього, такий розлад поділяється в міру поширення виразкової поразки. Виділяють кілька стадій ерозивного рефлюксу езофагіту:

• перша стадія– на оболонці стравоходу починають виявлятися поодинокі ерозії, розміром трохи більше п'яти міліметрів;
• друга стадія– ерозії можуть зливатися одна з одною, але патологія не проникає у глибокі шари слизової оболонки;
• третя стадія- на цій стадії запальний процес поширюється на всю слизову оболонку. Ерозії в розмірах більше п'яти міліметрів можуть зливатися один з одним, утворюючи виразки;
• четверта стадія- характеризується наявністю хронічних виразок дистального відділу стравоходу і звуженням його просвіту, що розвивається.

Незалежно від типу та стадії перебігу недуги, необхідно якомога раніше розпочинати комплексне лікування.

Симптоми

Фахівці виділяють кілька характерних ознак захворювання, наявність яких має діагностичну цінність. Ерозивний рефлюкс езофагіт виражається такими симптомами:

• скрутний процес проходження їжі – на ранніх стадіях недуги може виражатися відчуттям грудки або стороннього предмета в горлі, на пізніших відзначається непрохідність твердої їжі та утруднення проходження рідин;
• відрижка з кислим запахом і відчуттям присмаку страв, що недавно вживаються;
• постійна печія - інтенсивність якої може збільшуватися під час або після їди, виконання фізичних навантажень або навіть при нахилах тулуба вперед;
• болючість у загрудинній ділянці – посилюється в нічний час або при фізичних навантаженнях, а також у горизонтальному положенні тіла.

До інших симптомів відносяться незначні зростання температури тіла, слабкість організму та напади запаморочення.

Ускладнення

У випадках ігнорування симптомів або невчасно розпочатого лікування може розвинутися ряд важких ускладнень, серед яких:

• проникнення виразок у глибші шари слизової та тканини стравоходу;
• сильне звуження просвіту дистального відділу;
• виникнення крововиливів;
• попадання шлункового соку в горлянку або горло;
• зміна структури клітин слизової оболонки;
• онкологія, .

Діагностика

Діагноз «ерозивний рефлюкс езофагіт» встановлюється на основі вивчення історії хвороби пацієнта, з'ясування можливих причин формування такого розладу, а також наявності та інтенсивності ознак недуги. Ці фактори допоможуть визначити фахівця стадію перебігу хвороби.

До лабораторних методик діагностики відноситься проведення загального та біохімічного аналізу крові – для виявлення супутніх патологій. Дослідження калових мас – необхідне підтвердження чи заперечення наявності внутрішньої кровотечі.

Інструментальні діагностичні процедури включають виконання:

• манометрії – спрямована на оцінку скорочувальної активності та синхронності перистальтики стравоходу;
• вимірів рівня кислотності дистального відділу;
• ендоскопічного огляду внутрішньої поверхні стравоходу та інших органів ШКТ Обстеження передбачає проведення біопсії – забору невеликої частинки слизової оболонки для наступних гістологічних досліджень;
• рентгенографії з використанням контрастної речовини;
• дихальних тестів - для визначення наявності бактерії Хелікобактер пілорі;
• УЗД, МРТ та КТ – здійснюється для виявлення змін стравоходу та супутніх захворювань ШКТ.

Після отримання всіх результатів аналізів та обстежень пацієнта фахівець призначає індивідуальну схему лікування.

Лікування

Після підтвердження діагнозу ерозивний рефлюкс езофагіт, всім пацієнтам призначається комплексна терапія, яка включає:

• застосування лікарських засобів;
• дотримання спеціальної дієти;
• використання народних засобів медицини;
• хірургічне втручання.

Медикаментозне лікування складається із застосування деяких груп лікарських препаратів, спрямованих на загоєння ерозій, захист слизової оболонки, нормалізацію тонусу м'язів нижнього сфінктера та зниження кислотності. До таких речовин відносяться – антациди, альгінати, ІПП, у деяких випадках показано застосування антибіотиків. Крім цього, призначають медикаменти, що усувають загальну симптоматику ерозивного ураження слизової оболонки та підвищують рівень імунної системи. Вибір лікарського препарату та тривалість курсу його застосування визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта.

Дієтотерапія включає вживання великої кількості продуктів, що містять у собі клітковину. Це може бути – картопля, макаронні вироби, крупи, хліб із висівками. Також варто повністю відмовитися від прийому жирної та смаженої їжі, копченостей, солей та маринадів, гострих приправ та майонезу. Харчуватись необхідно невеликими порціями по шість разів на день, останній прийом їжі повинен бути за три години до сну.

До виконання хірургічних операцій звертаються дуже рідко, найчастіше при неефективності інших способів лікування або за наявності ускладнень.

Профілактика

Для того щоб не виникло проблем із формуванням ерозивного рефлюксу езофагіту, необхідно дотримуватися нескладних правил:

• вести здоровий спосіб життя;
• дотримуватись правильного харчування;
• своєчасно лікувати захворювання, які можуть спричинити виникнення недуги;
• регулярно проходити профілактичні огляди у гастроентеролога.

Схожі матеріали

Рефлюкс езофагіт - розлад хронічного характеру, що характеризується закиданням вмісту шлунка в стравохід, що супроводжується роздратуванням його стінок. Особливістю захворювання є те, що воно виражається слабкими симптомами, тому найчастіше діагностика недуги відбувається при виявленні інших розладів, наприклад, виразкової хвороби або гастриту. Нерідко такий патологічний стан є одним із ознак прояву грижі отвору стравоходу.

Лікування рефлюкс-езофагіту, як і будь-якої іншої недуги травної системи, обов'язково включає дотримання спеціальної дієти. Її основне завдання – зменшити інтенсивність прояву симптомів при загостренні патології, не допустити у майбутньому розвитку рецидивів. Крім цього, правильне та щадне харчування дозволяє захистити слизову оболонку стравоходу та шлунка від агресивного впливу подразників. Зразкове меню на кожен день (або тиждень) має скласти кваліфікований дієтолог спільно з гастроентерологом. Важливо вживати саме ті продукти, які дозволить лікар. Окрім призначення дієти, при рефлюкс-езофагіті чи гастриті, дієтолог може порадити і деякі рецепти приготування смачних та корисних страв.

Відомо, що таке захворювання, як ерозивний рефлюкс, езофагіт характеризується наявністю на оболонці стравоходу невеликих ділянок, що зазнали патологічних змін. Це ускладнена форма езофагіту, коли ознаки хвороби загострюються, і приносять хворому виражений дискомфорт. Симптоматика посилюється після їди та прийому фармацевтичних препаратів, наприклад, саліцилатів.

Ерозовані ділянки сильно стоншуються, через що стравохід втрачає здатність до повноцінного функціонування. За відсутності лікування та дотримання дієтичних рекомендацій можливий ризик розвитку виразкової форми захворювання.

Перебіг хвороби

Це досить рідкісний різновид захворювання, який виникає, якщо патологія існує тривалий час і не піддається ніякому терапевтичному впливу. При цьому поверхнева форма захворювання, яка характеризується невеликою гіперемією та набряклістю, внаслідок безперервної дії агресивного середовища поступово трансформується в ерозивну, при цьому слизова оболонка стравоходу змінює свою будову.

Тривалий вплив шлункового соку при викиді його зі шлунка призводить до витончення стінок стравоходу та ураження глибших (м'язового та підслизового) шарів. Стінки покриваються фібринозним нальотом. Формується ерозивно-виразковий дефект оболонки стравоходу.

Перебіг захворювання характеризується декількома послідовними стадіями розвитку, у міру якого ерозивне ураження прогресує:

• Ерозивний рефлюкс езофагіт 1 ступеня проявляється вогнищевими ерозіями, що не зливаються воєдино, і еритемою нижньої ділянки стравоходу.
• Другий ступінь характеризується ерозивними ділянками, які при цьому не займають всю площу слизової оболонки.
• Езофагіт 3 ступеня має вигляд виразкових дефектів дистального відділу органу, які мають зливний характер та захоплюють всю поверхню оболонки стравоходу.
• Ерозивний езофагіт 4 ступеня є виразкою стравоходу зі стенозом.

Класифікація рефлюкс-езофагіту за ступенем тяжкості захворювання з урахуванням стану органу та симптомів дає можливість встановити точний діагноз та визначити тактику лікування.

Симптоматика захворювання

Характерними ознаками хвороби є біль за грудиною, які можуть іррадіювати в ділянку серця та плече. Цей симптом часом досить складно диференціювати від серцевого болю при стенокардії.

Крім того, ознаками ерозивного рефлюкс-езофагіту є:

• відрижка;
• постійна печія;
• неприємний присмак у роті;
• нудота;
• нічний кашель;
• ріжучий біль при ковтанні;
• нав'язлива гикавка.

Відчуття схильні посилюватись у горизонтальному положенні, особливо відразу після їжі. Коли хворий сідає, його самопочуття трохи покращується.

Діагностика

Для визначення стану слизової та рівня кислотності стравоходу, а також порушень у роботі клапана та наявності діафрагмальної грижі використовують сучасні методи дослідження. Ерозивна форма захворювання вимагає наступної діагностики:

• езофагоскопія (метод дає можливість визначити ділянки гіперемії та крововиливів, набряк тканин, ерозивні дефекти).
• рентгенографія стравоходу допомагає діагностувати грижу стравохідного отвору діафрагми та зафіксувати шлунковий рефлюкс за допомогою рентгеноконтрастної речовини.
• високоінформативним методом визнана добова рН-метрія стравоходу, яка є вимірюванням кислотності стравоходу за допомогою зонда. Спосіб дозволяє зафіксувати тривалість, частоту та інтенсивність рефлюксу.
• Езофагографія є додатковим методом діагностики та проводиться спільно з езофагоскопією. Дозволяє визначити нерівність контурів та гіпертрофію складок слизової оболонки. Спосіб повністю безпечний і може застосовуватись неодноразово.
• аналіз калу на приховану геморагію
• загальний аналіз крові.

Терапія залежить від тяжкості патології та загальних захворювань. При першому ступені рефлюкс-езофагіту достатньо дотримуватися дієтичного харчування, друга ефективно лікується за допомогою ліків, а на останніх стадіях фармакотерапія може не дати результату, і хвороба потребує хірургічного втручання.

Лікування гострої форми

Якщо причина езофагіту – хімічний опік слизової оболонки, то лікування такого захворювання повинно починатися з термінового промивання шлунка, щоб негайно звільнити орган від агресивної речовини. Під час терапії гострої форми рефлюкс-езофагіту пацієнту в перший день захворювання слід утриматися від їди. Подальше лікування передбачає прийом ІПП або блокаторів H2 рецепторів гістаміну для зменшення секреторної діяльності шлунка.

Тяжкий перебіг хвороби включає максимально щадну дієту або парентеральне введення сольових розчинів з метою дезінтоксикації та підтримання життєдіяльності пацієнта. Для придушення бактеріальної флори необхідна антибіотикотерапія та гелеві антацидні засоби.

При виразковому рефлюкс-езофагіті, що супроводжується вираженим больовим синдромом, необхідне введення міотропних спазмолітиків (Но-шпа, Папаверин, Дротаверин) та знеболювальних препаратів. І тут промивання шлунка протипоказано. Якщо ерозивно некротичний осередок не піддається лікуванню, слід провести хірургічну санацію ділянки слизової. Також показанням до оперативного лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту є стриктури стравоходу, якщо бужування або балонна дилатація не дає результату.

Лікування хронічної форми

Лікування хронічної форми езофагіту полягає у усуненні факторів його виникнення. Основними складовими терапії захворювання є такі заходи, як зміна режиму харчування, складу меню, виключення шкідливих звичок. Дієта передбачає вживання подрібненої їжі кашкоподібної консистенції, температура якої має бути в межах 35-37 градусів.

Хворому слід виключити прийом фармакологічно засобів, що впливають на тонус стравохідного сфінктера (простагландини, теофілін, транквілізатори та седативні засоби).

Медикаментозну терапію складають такі препарати:

• інгібітори протонної помпи;
• міотропні спазмолітики;
• гелеві антациди з анестезуючими компонентами;
• прокінетики;
• антибактеріальні препарати (за потреби);
• блокатори Н2 гістамінових рецепторів

Фізіотерапевтичні заходи, що доповнюють медикаментозне лікування:

• електрофорез;
• ампліпульстерепія;
• бальнеотерапія;
• грязелікування.

Фізіотерапевтичні процедури не рекомендуються при 3-4 ступенях рефлюкс-езофагіту. У цьому випадку показано хірургічне лікування, яке полягає в дилатації або бужуванні, а також ендоскопічному розсіченні стриктур. При необхідності застосовують хірургічну пластику та резекцію стравоходу.

Дієтичне харчування

Лікувати таке захворювання можна тільки при безумовному дотриманні дієтичного харчування, що включає легкозасвоювану їжу напіврідкої консистенції. Слід повністю виключити продукти, які дратують внутрішню оболонку стравоходу та шлунка, щоб сприяти усуненню запального процесу та виключити викид шлункового соку.

Харчування хворого має відповідати таким умовам:

• Рекомендуються каші, м'ясні суфле та овочеві пюре, протерті супи. На час лікування виключаються свіжі плоди і овочі, щоб груба клітковина, що міститься в них, не дратувала поверхню хворого стравоходу.
• Їжа має бути домашнього приготування, виключаються консерви, напівфабрикати, продукти швидкого приготування, пряні та гострі страви, маринади та соління.
• Протипоказані кондитерські та борошняні вироби, кава та газовані напої.
• Готувати їжу слід пару або відварювати, гасити без додавання жиру. Смажене та печене заборонено.
• Консистенція їжі повинна бути напіврідкою, щоб не травмувати запалену слизову оболонку стравоходу.
• Вечерю слід робити задовго до відходу до сну, після вживання їжі не слід приймати горизонтальне положення, піднімати тяжкості та нахилятися. Спати бажано з піднятим узголів'ям. Крім того, не слід носити тісний одяг, який здавлює живіт та грудну клітину.

Нетрадиційні методи

Фітотерапія має на увазі застосування трав'яних відварів і настоїв, що сприяють регенерації пошкоджених тканин стравоходу, що покращують тонус м'язів сфінктера, що мають протизапальний ефект.

Найкращими травами для приготування відварів (0,030–0,500) є:

• пустирник;
• ромашка;
• подорожник;
• меліса;
• насіння льону;
• корінь солодки.

Перед тим як застосовувати фітотерапію, необхідно обговорити її зі своїм лікарем, який підтвердить відсутність протипоказань і призначить безпечні дози трав'яних відварів. Ерозивний рефлюкс езофагіт - це серйозна форма захворювання, при якій лікар дуже рідко може радити лікування відварами трав, щоб уникнути кровотеч та погіршення стану пацієнта.

Рефлюкс називають зворотний струм вмісту порожнистих органів у порівнянні з нормальним його рухом.

Це може бути природним для даного фізіологічного процесу явищем або наслідком розвитку різних патологій. Часто причиною є дисфункція сфінктерів, які поділяють порожнисті органи. Субстанцію, що рухається у зворотному від природного напрямку, називають рефлюксат чи рефлюктат.

Зазвичай у рефлюксі беруть участь два органи (відділи). Першим буде той, звідки йде закидання, другим — куди надходить рефлюксат. Наприклад, він може бути гастроезофагеальним, дуоденогастральним, міхурово-сечовідним.

У деяких випадках рефлюкс позначає не тільки момент закидання вмісту одного органу в інший, а й патологію, причина якої – цей фізіологічний процес. Це характерно для міхурово-сечовідного та фаринголарингеального рефлюксу. Важливо розуміти, чим відрізняються гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР), який вважається фізіологічним актом, що є патологією не завжди, і гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ).

Поширені види рефлюксу

• Гастроезофагеальний або гастроезофагальний - у цьому випадку в стравохід потрапляє вміст шлунка.
• Дуоденогастральний - коли потрапляє у шлунок вміст із дванадцятипалої кишки.
• Дуоденогастроезофагеальний або дуоденогастральний, при якому досягає стравоходу вміст кишечника. Є патологічним захворюванням.
• Дуоденогастроезофагооральний або дуоденогастральний, при якому досягає рота вміст дванадцятипалої кишки.
• Фаринголарингеальний – у горлянку потрапляє вміст шлунка. Є патологічною формою завжди. Відбувається через розлад роботи верхнього стравохідного сфінктера.

Ось що таке рефлюкс. Розглянемо докладніше його форми.

Рефлюкс-езофагіт

Дане захворювання є однією з найпоширеніших патологій, які властиві стравоходу. Зважаючи на те, що слизова оболонка цього органу не має захисту від різних агресивних речовин, контакт з ними здатний значно нашкодити епітелію. Запальний процес, що виникає в результаті, в стравоході провокує хворобливі відчуття.

На жаль, простежити фактичну частоту даної патології просто неможливо, оскільки недуга проходить зі слабкими симптомами, і пацієнти навіть не звертаються за допомогою до лікарів. Вирізняють також категорію хворих, які мають постійні виражені ознаки хвороби, які потребують амбулаторного лікування. Найбільш небезпечними є рефлюкси з такими ускладненнями, як виразки та різні кровотечі. Це вимагає обов'язкової госпіталізації та ґрунтовного лікування.

Розглянемо, що таке рефлюкс-езофагіт, докладніше.

Рефлюкс-езофагіт часто виникає на тлі патологій у шлунково-кишковому тракті (при гастриті, виразці, ерозії). Також може бути ознакою утворення грижі в районі стравохідного отвору перегородки діафрагми. Як же поводиться це захворювання? Симптоми рефлюксу представлені нижче.

Ознаки патології

У кожній віковій категорії є свої ознаки цього захворювання. Так, рефлюкс-езофагіт у немовлят проявляється у формі відрижки та частого відрижки, іноді супроводжується блюванням молоком. Під час підняття немовляти у вертикальне положення можна спостерігати зменшення згаданих симптомів, а одразу після чергового годування вони можуть виявлятися знову. При продовженні перебування у горизонтальному стані рефлюкс може посилюватись. З цієї причини мами після годування носять малюків "стовпчиком", тобто вертикально, деякий час, поки дитина не зригне.

Симптоми рефлюксу можуть різнитися у різних вікових груп. Для дітей старшого віку важливою особливістю є наявність скарг на часті печії, що турбують, і відрижку кислою рідиною. Крім цього, часто виникає відчуття печіння в районі за грудиною. Перелічені види симптомів найбільше помітні після їжі, а також при нахилах корпусу та вночі. Рефлюкс у дитини не повинен залишитися поза увагою.

Примітним є той факт, що випорожнення шлунка в уповільненому вигляді відбувається у 50% від загальної кількості всіх пацієнтів, які мають діагноз рефлюкс стравоходу. Зважаючи на розтягування обсягів шлунка, збільшується і кількість вмісту в ньому. Це, своєю чергою, є передумовою до формування та розвитку недуги.

При рефлюксі у дитини закидання стравоходу речовин, які були вмістом шлунка, відбувається з цілого ряду причин. Примітно, що його прийнято вважати нормою, яка може бути навіть у цілком здорових немовлят та старших дітей. У немовлят відзначений у формі коротких епізодів. Вони часто зригують молоком чи сумішшю. Якщо недуга неускладнена, то терапія не буде потрібна. Частота рефлюксів у малюків скоротиться з часом, адже кут між шлунком та стравоходом збільшиться.

У дитини найчастіше можна виявити присутність:

• відмови від їди;
• сильної блювоти;
• гикавки;
• вигинання спини та шиї;
• частого кашлю;
• зміни тембру голосу;
• аспірації при зригуванні;
• запалення вуха;
• порушення ковтання;
• слабкого збільшення у вазі.

Стосовно дорослих слід сказати, що тут найчастіше можна відзначати хворобливі відчуття в районі за грудиною, кому в горлі, печії. Деякі пацієнти відчувають на собі позапищеводні ознаки хвороби. До них відносять прояви типу синуситів, карієсу, пошкодження зубної емалі, фарингіту та запалення гортані. Недуга також може мати схожість з бронхіальною астмою - людина страждає на сильний кашль і задишку. Розглянувши симптоматику, краще зрозуміти, що таке рефлюкс.

Стадії

Хвороба, як було зазначено, є в багатьох. Але може протікати по-різному. Це від стадії недуги. Виділяють такі ступені рефлюксу:

• Початковою стадією розвитку захворювання вважається гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, тобто рефлюкс без езофагіту. Її часто називають неерозивною рефлюксною хворобою. Головна характеристика початкової стадії – під час дослідження стравоходу не виявляються виразкових змін на слизовій оболонці.
• 1 ступінь. Зазначається наявність окремих ділянок із точкового розміру ерозіями. Є набряк слизової та гіперемія. Явних ознак може бути, що постановку діагнозу утрудняє.
• 2 ступінь. Має ерозивну форму. Розмір ерозій - 5 мм, вони зливаються і множинні.
• 3 ступінь. На обстеженні відзначаються великі ділянки з виразками слизової оболонки. Ознаки захворювання завдають занепокоєння незалежно від їди.
• 4 ступінь. Характеризується наявністю гастроезофагеального рефлюксу. Тобто великим виразковим ураженням стравоходу, площею понад 75% від поверхні. Погано лікується, часто переходить у рак.

При появі неприємних відчуттів під час їжі або відразу після неї частої печії необхідно негайно звертатися до лікаря. Він проведе обстеження та призначить комплексне лікування, яке запобігатиме ускладненням та тяжким наслідкам.

Форми

Ця недуга може бути гострим і хронічним:

• Гострий тип гастроезофагеального рефлюксу виявляється у запаленні стравохідних стінок та хворобливих відчуттях, які є актуальними при прийомі їжі. Типовими йому виступають такі симптоми, як підвищення температури і натомість загального нездужання, і навіть болю за грудиною. Крім того, з'являється печіння і болючі відчуття в районі шиї разом з рясним слиновиділенням і відрижкою, а також відбувається порушення правильної функції ковтання.
• Рефлюкс хронічного типу виражається відповідним запаленням стінок стравоходу, що паралельно супроводжується появою болючих відчуттів за грудиною. Найчастіше це може супроводжуватися гастритом. Неприємні симптоми здатні давати себе знати при бігу, додатково можуть також виникати гикавка, утруднення в ковтанні і печія, що супроводжується блюванням.

Симптоми біліарного рефлюкс-гастриту

Рефлюкс-гастрит може бути біліарним. Причина такої патології - закидання жовчі, що рухається по жовчовивідних шляхах, назад у шлунок.

При біліарному типі гастрального рефлюксу симптоми проявляються у відчутті тяжкості. А також переповнення в шлунку, що є актуальним під час їди або відразу після нього. Додатково відзначається наявність гіркоти та відрижки, неприємного присмаку, що відчувається в роті, нудоти, всіляких порушень стільця, наприклад запорів, що чергуються з проносами та здуттям живота. Переважно рефлюкс біліарного виду не виражається больовим симптомом. У разі виникнення, вона носить тупий і ниючий характер, який загострюється після їди. Слід зазначити, що це захворювання веде до патології засвоєння організмом необхідних корисних речовин. У зв'язку з цим спостерігається значна втрата ваги, загальна слабкість, утворення на губах заїду, сухість шкіри.

Причини рефлюксу біліарного типу

Даний вид захворювання пов'язують із порушеннями жовчовивідної системи, з проблемами в її моториці, тобто з дискінезією та неналагодженістю функціонування сфінктерів.

Зважаючи на формування таких порушень, що виникають за рахунок ферментів жовчі, а також підшлункової залози, вміст, який знаходиться у дванадцятипалій кишці, потрапляє у шлунок і значно обпалює його, формуючи цим усім відомий гастрит. Дуже часто білінарний рефлюкс може поєднуватися з діагнозом дуоденіт, тобто запалення дванадцятипалої кишки. Лікарі пояснюють подібне поєднання роздратуванням, яке виробляється жовчю, що виділяється поза процесом здорового травлення.

Симптоми ерозивного рефлюксу

При такій формі захворювання слизова стравоходу може зазнавати глибокого ураження. Симптоми проявляються у формі печії, нудоти, блювання, а також у вигляді відрижки. Відчувається біль за грудиною, стає важко ковтати і відчувається грудка у гортані. Незважаючи на те, що ці симптоми в цілому властиві езофагіту, в даній ситуації вони скоріше носять більш виражений характер, а значить, приносять більший занепокоєння та дискомфорт хворому.

Розвиток захворювання здатні провокувати похибки у харчуванні, які полягають у вживанні різноманітних кислих продуктів, кофеїну та алкоголю. Часто перебіг хвороби можуть посилювати медичні препарати, навіть такі нешкідливі, як звичні парацетамол, аспірин, анальгін.

Як позбутися хвороби

З метою лікування рефлюксу, незалежно від його форми, слід усунути насамперед першопричину. До таких можна віднести гастрит, невроз, виразкову хворобу чи гастродуоденіт. При призначенні правильного лікування симптоми рефлюксу згодом носитимуть менш виражений характер. Паралельно можна буде зменшити шкідливий вплив, який шлунковий вміст, що потрапляє в стравохід.

Першочерговим етапом лікування є не що інше, як правильна дієта при рефлюксі, під час якої потрібно виключати томати, кофеїн, гостру, жирну їжу, шоколад, цитрусові. Також важливо відмовитися від шкідливих звичок - перестати курити та не вживати спиртних напоїв.

Останній прийом їжі повинен бути не пізніше ніж за три години до сну. Переїдання дуже негативно впливає на травний тракт. Їсти необхідно малими порціями, але досить часто – до шести разів на добу.

При діагнозі рефлюкс-езофагіт пацієнт повинен зменшити в раціоні молочні та інші продукти, що викликають здуття живота:

• свіжа чи квашена капуста;
• чорний хліб;
• зелений горошок та квасоля;
• гриби;
• свіжі ягоди, фрукти;
• газовані напої.

У цьому випадку можна включити в їжу:

• яйця, але зварені некруто;
• сир;
• круп'яні вироби;
• сухарі та черствий хліб;
• м'ясне чи рибне суфле;
• тефтелі на пару з нежирного м'яса;
• запечені яблука;
• компот.

Додатково лікар у таких випадках прописує лікарські засоби, вплив яких значно зменшує об'єм кислотності у шлунку (антациди). За рахунок цього відбувається нормалізація моторики кишківника. Також потрібно підкладати додаткові подушки під час сну. Такий захід сприяє зниженню печії, а також болю, який може з'являтися в грудині. Дієта при рефлюксі повинна дотримуватися.

Таким чином, з метою діагностування недуги рекомендується звертатися до гастроентеролога. На основі скарг пацієнта, вираженості патології та тривалості, а також ендоскопічної та морфологічної оцінки змін, прописується відповідне лікування.

Лікування рефлюксу народними засобами

Ефективно допомагає у боротьбі проти рефлюксу кульбаба. Добре промити жовті суцвіття рослини і викласти в банку об'ємом 3 л. Місткість наповнити догори. Пересипати квітки цукром та залишити до появи соку. Сироп з кульбаб розбавляють водою і випивають щодня до їди.

Щоб запобігти і вилікувати цю недугу, слід вживати сік із селери. Робити це краще натщесерце по 1 ст. л. за півгодини до їди.

Полегшити симптоми та усунути запалення можна за допомогою настою з кропу. Для приготування подрібнити 2 ч. л. насіння і залити їх окропом. Місткість накривають і витримують три години. Приймають чотири рази на день по 1 ст. л.

Відвари трав здатні зняти запалення та позбавити болю, нормалізуючи кислотність шлункового соку. Найбільш корисними є:

• трава собачої кропиви;
• солодка;
• меліса;
• лляне насіння.

Можна поєднувати ці компоненти між собою. Усі інгредієнти подрібнюються до порошкового стану. Кожну рослину необхідно взяти по 1 столовій ложці, залити окропом. Впродовж 10 хвилин підігріти на водяній бані. При езофагіті слід приймати по 60 мл 4 рази на день.

При печії та відрижці слід застосувати інший рецепт. Для цього аїр, шипшина, валеріану та квітки кульбаби змішують у рівних частках і заливають окропом. Настоюється суміш п'ятнадцять хвилин. Береться чайна ложка настою першого дня. До неї додають 30 мл чистої води. Приймають 3 десь у день до їжі. На другу добу додається велика ложка води. У решту дозування збільшують до 2 ст. л. Курс терапії у такий спосіб становить шістдесят діб.

Можна застосувати сік подорожника. Він має потужну загоювальну дію. Його не варто пити людям підвищеною кислотністю шлунка. Сік легко готується. Для цього необхідно взяти добре промите листя і подрібнити у блендері. Потім віджати через марлю. Сік випивають по 1 столовій ложці під час їди. Не можна застосовувати частіше, ніж чотири рази на день.

Кошти на основі насіння льону мають обволікаючі властивості.

При рефлюкс-езофагіті приймають мед. Краще це зробити за годину або дві до їди. Лікарі радять розбавляти його водою, так він більш щадний для шлунка. Курс терапії становить близько 2 місяців.

Ми розглянули, що таке рефлюкс та як його правильно лікувати.

Хвороба рефлюкс езофагіт в основному носить хронічний характер і є закиданням шлункового соку зі шлунка в стравохід. Діагноз рефлюкс езофагіту зустрічається у 50% дорослого населення, у 20% з яких розвивається стравохід Барретта. Наша стаття розповість про те, які рефлюкс езофагіту має симптоми, і на чому ґрунтується його лікування.

Види захворювання

Дане захворювання має різні класифікації, виходячи з перебігу хвороби, воно поділяється на:

• Гострий, який має такі види ураження: поверхневий, протікає без виразок та ерозій, набряковий, характеризується виразковим ураженням слизової, патологічний призводить до перфорації підслизових.
• Хронічний характеризується гіперемією, ерозійними дефектами.

Виходячи з причини, хвороба поділяється на:

• аліментарне,
• застійне,
• алергічний,
• інфекційне,
• професійна течія.

Виходячи з патологічних змін, хвороба поділяється на ерозивний та неерозивний рефлюкс езофагіт. Останній поділяється на:

• набряковий,
• геморагічний,
• псевдомембранозний,
• некротичний,
• ексфоліативний,
• некротичний.

Причини розвитку захворювання

Рефлюкс-езофагіт має різні причини розвитку, вони поділяються на внутрішні та зовнішні фактори. Найчастіше це явище виникає через внутрішні чинники, до яких належать:

• надмірне вживання їжі;
• грижа, що розвинулася на діафрагмі;
• жовчокам'яна хвороба;
• запалення шлунка;
• виразка шлунку;
• неправильне харчування, засноване на частому вживанні гострого, солоного, маринованого, смаженого;
• пухлинні новоутворення;
• склеродермія;
• підвищена вага тіла;
• наявність частих блювот;
• нерідко буває езофагіт при вагітності.

До зовнішніх факторів розвитку патології відносяться:

• такі інфекції, як: герпес, кандидоз;
• нерідко вона виникає у людей, які мають знижений імунітет, у хворих на СНІД;
• ліки, що приймаються тривалий час, викликають цю недугу;
• харчовий опік хімічними речовинами, такими, як луг, розчинники;
• регулярне вживання спиртних напоїв;
• алергічні прояви;
• прийом променевої терапії

Симптоми захворювання

При рефлюкс-езофагіті симптоми можна умовно розділити на 2 групи: харчові та нехарчові. До харчових відносяться ознаки, що виникли внаслідок негативного впливу продуктів харчування:

• печія;
• больові відчуття, що виникають у грудній клітці після їди;
• нудота;
• збої просування їжі травним трактом;
• закидання шлункового соку в рот.

Цю хворобу часом непросто розпізнати, оскільки вона також виявляє симптоми, не пов'язані з травною системою, до них належать:

• біль у горлі, дряпання, які нерідко приймаються за запалення горлянки. Це виникає через те, що шлунковий сік, що закидається, потрапляє в стравохід;
• кашель, задишка, нестача повітря, напади ядухи, що найчастіше виявляються в нічний час доби, імітують запалення верхніх дихальних шляхів;
• відбувається руйнування емалі зубів. Оскільки соляна кислота руйнує захисну емаль;
• больові відчуття у сфері серця бувають частими супутниками хвороб травної системи.

Всі перераховані вище ознаки умовно об'єднуються в групи ознак, за якими можна визначити дану патологію.

• Больовий синдром, що проявляється через годину після їжі та від зміни положення тіла.
• Відчуття печіння за грудиною.
• Спазми, що виникають під час просування їжі.

Діагностика захворювання

Рефлюкс-езофагіт потребує лікування. Однак перед тим як розпочинати прийом лікарського засобу, необхідно звернутися до лікаря, який виявить причини та лікування буде більш ефективним. Перед оглядом лікар збирає анамнез, дізнається вживані медикаментозні препарати та продукти харчування. Після чого він огляне ротову порожнину, оскільки білий наліт мовою – ознака даного захворювання та проводить пальпацію живота для виключення гастриту, холециститу, панкреатиту. Після цього фахівець призначає наступне обстеження:

• ФЕГДС. Даний метод здатний виявити проблеми в стравоході та шлунку, дозволяє взяти біопсію на дослідження та виключення онкології.
• Рентген із введенням фарбуючої речовини дозволяє побачити патологічний закид у стравохід.
• Добове дослідження рівня РН. У здорової людини рівень має бути в межах 4, якщо він нижчий, то цього говорить про те, що шлунковий сік може закидатися зі шлунка в стравохід.
• Езофагоманометрія дозволяє досліджувати скорочувальну здатність сфінктера.
• ЕКГ необхідно для виключення стенокардії.
• Рентген грудної клітки допоможе виключити наявність легеневих проблем.

Лікування захворювання

Медикаментозне лікування рефлюксу-езофагіту виконує такі завдання:

• Нейтралізація агресивного середовища шлункового соку.
• Посилення скорочувальної функції сфінктера.
• Підвищення швидкості просування продуктів травним трактом.

Як лікувати рефлюкс езофагіту, підкаже лікар. На сьогоднішній день у медицині відомі 2 терапевтичні схеми. Перша схема лікування рефлюксу езофагіту включає прийом антацидів з одночасним зміною способу життя і коригуванням дієти. Якщо метод не ефективний, лікар може призначати більш сильнодіючі засоби.

Друга схема, навпаки, передбачає спочатку прийом сильніших коштів. Якщо людина починає виліковуватися, то їй або поступово знижують їхнє дозування, або замінюють на менш сильні. Для лікування медикаментозними засобами зазвичай призначають:

• антациди, Фосфальгель, Альмагель, Маалокс;
• блокатори пептину, наприклад, Фомотидин, Ранітідін;
• препарати, що блокують протонну помпу – Езомепразол, Омепразол;
• усувають нудоту, наприклад, Метаклопромід, Мотіліум.

Методи народної медицини

Лікування, препарати при якому не завдадуть шкоди організму, є нереальним. Оскільки всі медичні засоби мають багато побічних ефектів. Саме тут на допомогу приходить народна медицина, яка твердо відповідає на запитання, чи можна вилікувати рефлюкс-езофагіт. Проте слід пам'ятати, що народні рецепти можна використовувати лише у поєднанні з методами традиційної медицини. До найефективніших засобів відносяться:

• свіжий сік картоплі;
• сік з коріння селери;
• настій із ромашки, полину, м'ята. Взяти по 2 ч. л. трав, залити їх 1 л окропу, наполягти протягом 2 годин, вживати до їди;
• настій кропу. 2 ст. л. насіння кропу, залити 1 склянку окропу, наполягти протягом 3 годин, пити до їди.

Є відгуки хворих, які стверджують, що такі рослини, як горобина, кульбаба, подорожник, горобина підвищують вироблення шлункового секрету. Крім того, дратівливу дію має мед, насіння.

Часто відповідаючи на питання, як вилікувати рефлюкс-езофагіт, лікарі стверджують, що дієвий засіб – це правильне ставлення до харчування. Рекомендується вживати тушковані, відварені, приготовлені на пару страви, переважно овочі. Коли загострення рефлюкс езофагіту пройде, можна починати потихеньку вводити звичну їжу. Лікарі рекомендують дотримуватися таких правил, що стосуються галузі харчування:

• Слід звичну порцію ділити наполовину, рекомендується їсти не менше 5 разів на день.
• Необхідно повністю виключити продукти, що викликають підвищену кислотність, такі як помідори, кава, копченість, шоколад, алкоголь, цибуля, цитрусові, часник.
• Діючий метод у лікуванні захворювання – це загартовування організму, посильні спортивні навантаження.
• Регулярний прийом вітамінів, правильний режим дня допомагають покращити захисні функції організму.
• Після їди не слід приймати лежаче положення, не можна їсти на ніч. Під час нічного сну рекомендується підняти вище голову, таким чином відбувається менше рефлюксів.
• Потрібно носити вільний одяг, тугий ремінь чи тісну білизну призводить до погіршення перебігу хвороби.
• Не варто переїдати. Організм повинен відпочити від перетравлення їжі та надлишку їжі.
• Слід їсти маленькими шматочками, ретельно пережовуючи їжу, при цьому не допускаючи захоплення повітря.

Профілактика захворювання

Профілактика рефлюксу езофагіту з одночасним лікуванням дозволить назавжди забути про це неприємне явище. Насамперед слід уникати тих факторів, які сприяють закиданню шлункового соку.

Також важливо стежити за правильно підібраним одягом, що актуально не лише для жінок, а й для чоловіків, оскільки вони нерідко носять туго затягнутий ремінь. Регулярно відвідувати лікаря та дотримуватися всіх його рекомендацій.

Рефлюкс-езофагіт є досить неприємним станом, який часто зустрічається у дорослого населення. При своєчасному зверненні на його симптоми можна забути про цей стан.

При обстеженнях стравоходу медики часто виявляють наявність на слизовій оболонці ерозій та виразок. Якщо такі симптоми з'явилися, як результат регулярного потрапляння до стравоходу вмісту шлунка, діагностують ерозивний рефлюкс езофагіт.

Патогенез захворювання

Щоб зрозуміти зміст такого діагнозу, достатньо розібратися із самим найменуванням захворювання:

Запалення стінок стравоходу – головна особливість езофагіту.

• езофагіт – захворювання стравоходу, запального характеру;
• рефлюкс - процес, пов'язаний зі зворотним напрямком руху;
• ерозивний вид патології, що супроводжується утворенням ерозій.

Ерозивний рефлюкс езофагіт – хронічне запалення з присутністю ерозій у стравоході, спричинене потраплянням до нього подразників зі шлунка.

За патологією стоїть цілий комплекс взаємопов'язаних причин:

• Порушення замикаючого механізму сфінктера, розташованого на межі стравоходу зі шлунком, що може виникати:

1. при зменшенні тонусу м'язових тканин нижнього сфінктера;
2. через спонтанні одноразові розслаблення, що виникають внаслідок відходження зайвого повітря або інших причин;
3. при механічних або деструктивних змінах в районі тканин, що змикаються.

• Зниження захисних здібностей стравоходу, що сприяє тривалому впливу агресивних компонентів на слизову. Такі зміни можуть виникати:

• Агресивні властивості рефлюктанту, що потрапляє в стравохід і провокує симптоми печіння:

1. соляної кислоти;
2. жовчної кислоти;
3. пепсину.

• Занадто повільна евакуація харчової грудки зі шлунка, що виникає:

1. при порушеннях перистальтики шлунка;
2. внаслідок слабкості чи підвищеного тонусу нижнього сфінктера шлунка.

• Підвищений внутрішньочеревний тиск, що з'являється:

1. при вагітності;
2. внаслідок кишкових патологій, що викликають здуття;
3. при запорах;
4. у людей із надмірною вагою.

При вагітності підвищується внутрішньочеревний тиск, що може спровокувати езофагіт.

З фізіологічного боку запалення у стравоході – кислотозалежний стан, спровокований порушенням моторики та фізіологічних здібностей усіх відділів травного тракту.

Увага! Симптоми езофагіту можуть бути першими дзвіночками, які повідомляють про патології в інших відділах травної системи.

При тривалому або поєднаному агресивному впливі рефлюктанту на слизову оболонку в стравоході виникають ускладнюючі симптоми, які виявляються як поодинокі або численні ерозії або виразки. У разі діагностується ерозивний чи виразковий вид патології.

Симптоми захворювання

Первинні симптоми езофагіту мають харчовий прояв і часто не викликають особливих тривог у пацієнтів. Саме ігнорування симптоматичних ознак недуги в комбінації з погіршуючими факторами, такими як незбалансована дієта, куріння, нервозний стан, зловживання спиртними напоями провокують прогрес езофагіту.

Незначні, але такі важливі для діагностики початкові симптоми проявляються:

1. Відрижкою, яка частіше турбує після трапези. Відходження повітряних мас зі шлунка може супроводжуватися відригуванням незначної кількості їжі.
2. Печією, яка також безпосередньо пов'язана з їдою. Печія може бути як короткочасною, для якої не потрібне специфічне лікування, так і довго змучує пацієнта.

Початкова симптоматика виявляється у відрижці та печії

У таких випадках більшість пацієнтів починає самостійне лікування підручними засобами, що значно посилює ситуацію.

Пам'ятайте! Лікування печії за допомогою соди категорично заборонено. При взаємодії соди із шлунковим соком утворюється вуглекислота, що сприяє посиленому виробленню шлункового соку та новим нападам печії.

Надалі симптоми стають набагато яскравішими та різноманітнішими. Хворому можуть докучати:

• загрудині болі, які схожі з коронарними патологіями;
• хворобливі відчуття у горлі та шиї;
• посилене слиновиділення, як реакція організму на рефлюкс;
• сухість у роті та металевий або кислий присмак;
• проблеми з ковтанням їжі та постійне відчуття чужорідної грудки в горлі.

У вигляді ускладнень можуть фіксуватися бронхолегеневі патології, які проявляються кашлем, пневмонією, бронхообструкцією.

На пізніх стадіях можуть з'являтися стритікули, кровотечі з виразок, перфорації тканин.

Будьте пильні! Стрімка втрата ваги, анемія та прогрес дисфагії можуть свідчити про аденокарценому.

Основні напрямки лікування

Лікування ерозивної форми рефлюкс езофагіту починається з розширеної діагностики, що дозволяє визначити не тільки стадію та вид основного захворювання, але й з'ясувати причину, що спровокувала патологію.

Перед початком лікування проводиться ендоскопія

В основне лікування включено:

• медикаментозна терапія;
• лікувальна дієта;
• Фізиотерапевтичні процедури.

При ускладненнях та відсутності ефекту від основної терапії вдаються до оперативного втручання.

Медикаментозна терапія езофагіту

Лікування медикаментами може тривати до 12 тижнів. Після чого призначається підтримуюча терапія, яку доцільно проводити щонайменше півроку.

У гострий період недуги схема терапії складається індивідуально, залежно від супутніх патологій та ступеня ураження слизової оболонки. Найчастіше медики вдаються до застосування:

Хірургічна терапія

Оперативне лікування потрібне в окремих випадках:

• при стриктурах стравоходу;
• якщо консервативне лікування не дало результатів;
• за наявності бронхіальної астми, спровокованої рефлюксом;
• якщо є грижа діафрагми;
• після діагностики стравоходу Берретта;
• при кровотечах та перфораціях.

Після операції призначається строга дієта та консервативна терапія, аналогічна гострому періоду захворювання.

живлення

Лікувальна дієта при езофагіті не поступається дієвістю медикаментозним препаратам. Пацієнтам із хронічними або запущеними формами запалення рекомендується тривала дієта, якої бажано дотримуватись і під час ремісії.

Медики також радять пацієнтам при езофагіті:

1. Після трапези не приймати горизонтальне положення. Найкращий спосіб покращити травлення – повільні прогулянки.
2. Планувати вечірній прийом їжі не пізніше ніж за пару годин до нічного відпочинку.
3. Щоб нічний відпочинок не зіпсував черговий рефлюкс, голову розташовуватиме вище. Якщо стравохід буде вищим за шлунок, ризик рефлюксу знижується.
4. Не перетягувати живіт і груди ременями і одягом, що обтягує. Такі дії провокують збільшення внутрішньочеревного тиску.
5. Чи не запивати їжу. Навіть чай чи молоко сприяє посиленому утворенню шлункового соку.
6. Вживати достатній обсяг води, щоб не провокувати закислень і покращувати обмін речовин.

Профілактичні заходи, що складаються з дотримання правил раціонального харчування, зміцнення імунного захисту та своєчасного лікування хронічних захворювань, дозволять не допустити загострень езофагіту.