1. Історія створення
Вірш «Я вас любив…» - це маленька повість про нерозділене кохання. Воно вражає нас благородством і справжньою людяністю почуттів. Нерозділене кохання поета позбавлене всякого егоїзму:
Я вас любив: кохання ще, можливо,
У душі моїй згасла не зовсім;
Але нехай вона вас більше не турбує;
Я не хочу засмучувати вас нічим.
Про щирі та глибокі почуття написано два послання у 1829 році.
2. Тема, основна думка
Вірш "Я вас любив ..." написано у формі послання. Воно невелике за своїм обсягом. Жанр ліричного вірша вимагає від поета стислості, обумовлює компактність й те водночас ємність у способах передачі думки, особливі образотворчі засоби, підвищену точність слова.
Для передачі глибини свого почуття Пушкін використовує такі слова, як: безмовно, безнадійно, щиро, ніжно.
3. Композиція
Ліричний герой у цьому вірші - людина благородна, самовіддана, готова залишити кохану жінку. Тому вірш пройнято почуттям величезної любові у минулому та стриманим, дбайливим ставленням до коханої жінки у теперішньому. Він по-справжньому любить цю жінку, дбає про неї, не хоче турбувати і засмучувати її своїми зізнаннями, бажає, щоб любов до неї її майбутнього обранця була такою ж щирою і ніжною, як любов поета.
4. Виразні засоби, розмір, рима
Вірш написаний двоскладовим розміром - ямбом, рима перехресна (1 – 3 рядки, 2 – 4 рядки). З образотворчих засобів у вірші використовується метафора «любов згасла».
5. Моє ставлення до вірша
Лірика, що оспівала любов до жінки, тісно пов'язана із загальнолюдською культурою. Долучаючись до високої культури почуттів через творчість наших великих поетів, пізнаючи приклади їхніх серцевих переживань, ми вчимося душевної тонкості та чуйності, здатності переживати.
«Я вас любив: кохання ще, можливо…» Олександр Пушкін
Я вас любив: кохання ще, можливо,
У душі моїй згасла не зовсім;
Але нехай вона вас більше не турбує;
Я не хочу засмучувати вас нічим.
Я вас любив безмовно, безнадійно,
То боязкістю, то ревнощами томимо;
Я вас любив так щиро, так ніжно,
Як дай вам бог коханої бути іншим.
Аналіз вірша Пушкіна «Я вас любив: любов ще, можливо…»
Любовна лірика Пушкіна налічує кілька десятків віршів, написаних у різні періоди та присвячених кільком жінкам. Почуття, які відчував поет до своїх обраниць, вражають своєю силою та ніжністю, перед кожною жінкою автор схиляється, захоплюючись її красою, розумом, грацією та найрізноманітнішими талантами.
В 1829 Олександр Пушкін написав, мабуть, один з найзнаменитіших своїх віршів «Я вас любив: любов ще, можливо…», яке згодом стало талантом. Історики досі сперечаються про те, кому було адресовано це посланняБо ні в чернетках, ні в чистовому варіанті поет не залишив жодного натяку на те, хто ж є таємничою незнайомкою, яка надихнула його на створення цього твору. За однією з версій літературознавців, вірш «Я вас любив: любов ще, можливо…», написаний у формі прощального листа, присвячений польській красуні Кароліні Сабаньській, з якою поет познайомився в 1821 під час південного заслання. Після перенесеного запалення легень Пушкін побував на Кавказі і дорогою до Кишинева на кілька днів зупинився в Києві, де і був представлений князівні. Незважаючи на те, що вона була старша за поета на 6 років, її дивовижна краса, грація і гордість справили на Пушкіна незабутнє враження. Через два роки їм знову судилося побачитися, але вже в Одесі, де поетові почуття спалахнули з новою силою, проте не були зустрінуті взаємністю. У 1829 році Пушкін востаннє бачить Кароліну Сабаньську в Санкт-Петербурзі і вражається, наскільки вона постаріла і подурнішала. Від колишньої пристрасті, яку поет відчував до князівні, не залишилося і сліду, проте на згадку про колишні почуття він створює вірш «Я вас любив: любов ще, можливо…».
За іншою версією, цей твір адресований Анні Олексіївні Андро-Олениної, заміжжя - графині де Ланжерон, з якою поет познайомився в Санкт-Петербурзі. Поета полонили не так її краса і витонченість, як гострий і допитливий розум, а також винахідливість, з якою вона парирувала жартівливі репліки Пушкіна, наче дражнячи його і спокушаючи. Багато людей з оточення поета були переконані в тому, що у нього із прекрасною графинею – бурхливий роман. Однак, за твердженням Петра Вяземського, Пушкін лише створював видимість інтимних взаємин з відомою аристократкою, тому що з її боку не міг розраховувати на почуття у відповідь. Між молодими людьми невдовзі відбулося пояснення, і графиня зізналася, що бачить у поеті лише друга та цікавого співрозмовника. У результаті з'явився світ вірш «Я вас любив: любов ще, можливо…», у якій прощається зі своєю обраницею, запевняючи її у цьому, що нехай його любов «вас більше не турбує».
Варто також відзначити, що в 1829 Пушкін вперше знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Наталією Гончарової, яка справила на нього незабутнє враження. Поет досягає її руки, і на тлі нового захоплення народжуються рядки про те, що кохання «в душі моє згасло не зовсім». Але це лише відлуння колишньої пристрасті, яка доставила поетові масу піднесених і болісних хвилин. Автор вірша визнається таємничою незнайомці, що він її «любив безмовно, безнадійно», що недвозначно вказує на заміжжя Анни Олексіївни Андро-Оленіної. Однак у світлі нового любовного захоплення поет вирішує залишити спроби підкорити графиню, але при цьому, як і раніше, відчуває до неї дуже ніжні та теплі почуття. Саме цим можна пояснити останню строфу вірша, у якій Пушкін бажає своєї обраниці: «Так дай вам Бог коханої бути іншим». Тим самим поет підводить межу під своїм палким романом, сподіваючись на шлюб із Наталією Гончаровою і бажаючи, щоб та, кому адресований цей вірш, також була щаслива.
«Я вас любив…» А.С.Пушкіна (1829 р.) – зразок любовної лірики автора. Цей вірш — цілий світ, де панує кохання. Вона безмежна та чиста.
Всі рядки в поетичній роботі напоєні ніжністю, світлим смутком та благоговінням. Нерозділене кохання поета позбавлене будь-якого егоїзму. ( Текст "Я вас любив ..." А.С.Пушкіна дивіться в кінці тексту).Він по-справжньому любить жінку, про яку йдеться у творі, піклується про неї, не хоче хвилювати її своїми зізнаннями. І тільки хоче, щоб її майбутній обранець любив її так само ніжно і сильно, як він сам.
Проводячи аналіз «Я вас любил…», можна сказати, що цей ліричний вірш співзвучний з іншою поетичною роботою Пушкіна — «На пагорбах Грузії». Той самий обсяг, та сама чіткість рим, частина з яких просто повторюється (в обох роботах, наприклад, римується: «може» — «тривожить»); однаковий структурний принцип, простота висловлювання, дотримання насиченості словесними повторами. Там: "Тобою, тобою, однією тобою", тут тричі: "Я вас любив ...". Усе це надає обом поетичним роботам незвичайний ліризм, іскристу музичність.
Хто та, до кого звернені рядки у «Я вас любив», не зовсім зрозуміло. Цілком можливо, що це Олені Оленіна. Але, найімовірніше, для нас це залишиться таємницею.
Розвитку ліричної теми у поетичному творі не відбувається. Поет говорить про своє кохання в минулому часі. Усі думки поета не про себе, а про неї. Не дай боже, він потривожить її своєю наполегливістю, завдасть якогось занепокоєння, люблячи її. «Я не хочу засмучувати вас нічим…»
Вірш «Я вас любив…» виконаний у складному, чіткому ритмі. У нього тонка «синтаксична, інтонаційна та звукова структура». Розмір цього ліричного твору – п'ятистопний ямб. За винятком двох випадків, наголоси в кожному рядку падають на другий, четвертий, шостий та десятий склади. Чіткість і впорядкованість ритм ще більше посилюється від того, що в кожному рядку після четвертого складу є чітка пауза. Унікальною видається здатність Пушкіна при граничній стрункості та організованості ритму, створити текст абсолютно природний.
Слова "безмовно - безнадійно", "боязкістю - ревнощами" - це рими, але настільки органічно вписалися, що це зовсім непомітно.
Симетрична та впорядкована система рим. «Всі непарні рими інструментовані на звук «ж»: «можливо, турбує, безнадійно, ніжно», а всі парні – на «м»: «зовсім, нічим, томимо, іншим». Розумно та чітко побудовано.
Вірш «Я вас любил…» — поетична робота, що входить до «програми любовної спадщини» поета. Вона незвичайна тим, що це емоції ліричного героя передаються безпосередньо – шляхом безпосереднього називання. Закінчується твір примирливо: внутрішня напруга ліричного героя спала в той час, коли він розставив собі всі крапки над «i».
Вірш «Я любив вас…» Пушкіна А.С. передає найтонші відтінки ніжного, всепоглинаючого кохання. Хвилююча емоційність змісту, музичність мови, композиційна завершеність – це великий вірш великого поета.
Я вас любив: кохання ще, можливо
Я вас любив: кохання ще, можливо,
У душі моїй згасла не зовсім;
Але нехай вона вас більше не турбує;
Я не хочу засмучувати вас нічим.
Я вас любив безмовно, безнадійно,
То боязкістю, то ревнощами томимо;
Я вас любив так щиро, так ніжно,
Як дай вам бог коханої бути іншим.
Олександр Пушкін
Я вас любив: кохання ще, можливо,
У душі моїй згасла не зовсім;
Але нехай вона вас більше не турбує;
Я не хочу засмучувати вас нічим.
Я вас любив безмовно, безнадійно.
То боязкістю, то ревнощами томимо;
Я вас любив так щиро, так ніжно,
Як дай вам Бог коханої бути іншим.
Іван Бунін
Спокійний погляд, подібний до погляду лані,
І все, що в ньому так ніжно я любив,
Я досі в смутку не забув.
Але твій образ тепер уже в тумані.
А будуть дні - згасне і смуток,
І засяє сон спогади,
Де немає вже ні щастя, ні страждання,
А тільки всепрощаюча далечінь.
Йосип Бродський
З «Сонетів Марії Стюарт»
Я вас любив. Любов ще (можливо,
що просто біль) свердлить мої мізки.
Все розлетілося до дідька на шматки.
Я застрелитися пробував, але складно
зі зброєю. І далі: віскі:
у який ударити? Псувала не тремтіння, але
задумливість. Чорт! Все не по-людськи!
Я вас любив так сильно, безнадійно,
як дай вам Бог іншими – але не дасть!
Він, будучи на багато здатний,
не створить - за Парменідом - двічі
цей жар у крові, ширококісний хрускіт,
щоб пломби в пащі плавилися від спраги
торкнутися – «бюст» закреслюю – вуст!
Олександра Левін
Вірш, написаний за допомогою програми Russian word constructor
Я вас клубив. Клубів ще ведмедик
в вантажі моєї кислим солоб'ям,
але паща вона вам шкода не обріже.
Я не жартую ввічливістю пі-ем.
Брехнею вас своєю не оформляю.
Пеньюрів ваших знятих спокус
мене каламутить, як похмура наливна,
як цілка і чарка брехня.
Ви мені ніхто, ніхто мутниця.
У грудях моїх фугас, але не зовсім.
Ах, мені на жаль!.. Я, ефірат у віях,
для вас хищаю вовий полісем!
Я вас клубив так флейтисто і тілесно
то пливістю, то умством томимо,
я вас клубив так пекельно і ульотсько,
як прапор вам в руках голим бути іншим.
Фіма Жиганець
Я з вас тягнувся; може, від приходу
Ще я оговтався не вкрай;
Але я не прокачаю під мурководу;
Коротше кажучи - кохання звіздець.
Я з вас тягся без понтів кабацьких,
То під вальтами був, то у мандражі;
Я з вас тягнувся без балди, по-братськи,
Як хрін хто з вас потягнеться вже.
Костянтин Вегенер-Снайгала
Міністерство літератури Російської Федерації
Вих. №_____ від 19.10.2009 р.
Заступнику начальника Департаменту натхнення ***
Пояснювальна
Справжнім доводжу до Вашого відома, що мною здійснювався процес кохання стосовно Вас. Існує припущення, що зазначений процес зазнав згасання в моїй душі не повною мірою. У зв'язку з вищевикладеним, прошу Вас ігнорувати можливі тривожні очікування щодо часткового продовження цього процесу. Гарантую відмову від наміру здійснювати заподіяння незручностей у вигляді печалі будь-якими доступними для мене засобами.
Має місце необхідність уточнення, що цей процес здійснювався мною в умовах безмовності, а також безнадійності, при цьому він супроводжувався такими явищами, як, поперемінно, боязкість і ревнощі. До здійснення вищезгаданого процесу мною були залучені такі засоби, як щирість, а також ніжність. Резюмуючи вищезазначене, дозвольте висловити впевненість у адекватності подальшого здійснення по відношенню до Вас процесів, аналогічних вищезазначеному, з боку третіх осіб.
З повагою,
Начальник відділу літературних інновацій Пушкін О.С.
Ісп. Оглобля І.І.
Юрій Ліфшиць
Я з вас стирчав; торчок ще, в натурі,
Мені ширяє мозок уже не на глушняк;
Але вас вантажити не підірвусь по дурниці;
Пхати на вас мені стрімко порожняк.
Я з вас стирчав, корячись на зраді;
То гнав завірюху, то вкидався в дим;
Я з вас стирчав, не дбаючи по фені,
Як у руки прапор вам стикнути з іншим.
