Список жінок, які займають найвпливовіші пости у політиці. Сім із десяти діючих глав держав жіночої статі стали першими жінками-президентами в історії своїх країн, причому зробили це зовсім недавно.
Глави держав
Бідхья Деві Бхандарі - Непал
Перша жінка-президент Непалу займає цю посаду лише третій рік. Бідх'я Деві змогла закінчити школу, в той час як у дівчат її покоління не було змоги вчитися. З молодості вона захоплювалась політикою. Бідхья брала участь у демонстраціях проти правління короля, а після повалення монархії у 2006 році її обрали до тимчасового парламенту. У той же рік було прийнято запропонований Бхандарі законопроект, за яким уперше в історії Непалу жінки отримали квоту в 33% місць у парламенті, а також право наслідування майна своїх батьків та право наслідування дитиною громадянства матері.
Халіма Якоб - Сінгапур
У 2013 році Халіма стала першою жінкою-спікером парламенту в історії Сінгапуру, а у 2017 - першою жінкою-президентом у цій країні. Посаду глави держави Халіма отримала автоматично, після того, як решту кандидатів не допустили до виборів через невідповідність вимогам. Кар'єра не завадила Халіме Якобу вийти заміж і народити п'ятьох дітей.
Королева Єлизавета II-Великобританія
Цю жінку довго уявляти не треба. Досить відзначити, що вона править найдовше монархів в історії Великобританії. На весіллі принца Гаррі та Меган Маркл ми ще раз переконалися, що Єлизавета чудово тримається у свої 92. Якщо хочеш краще дізнатися про життя Єлизавети та інших членів королівської сім'ї, подивися нашу вибірку фільмів.
Королева Маргрете II - Данія
Королева Маргрете II теж на престолі досить давно – 46 років. Серед її предків російські князі – онука Миколи I Анастасія Михайлівна. Маргрете вивчала військову справу, була рекрутом жіночого відділення Повітряної ескадрильї. Серед інших захоплень королеви – живопис. Крім того, разом з чоловіком принцом Хенріком вона перевела на данську кілька праць Сімони де Бовуар.
Даля Грибаускайте - Литва
Вперше Даля Грибаускайте була обрана президентом Литви у 2009 році – тоді вона набрала 69,05% голосів: рекордну кількість за всі вибори після розпаду СРСР. 2014 року Грибаускайте переобрали на другий термін. Вона перша жінка президента в історії Литви, а також перший президент, обраний на другий термін. Далі Грибаускайте 62 роки, він ніколи не була одружена і не має дітей. Зате вона має чорний пояс з карате.
Марі-Луїз Колейро Прека - Мальта
У 2013 році вона увійшла до уряду Мальти як міністр у справах сім'ї та соціальної солідарності. Вже за рік прем'єр-міністр країни порекомендував її на посаду президента і її затвердили на цій посаді. Марі-Луїз Колейро Прека друга жінка-президент в історії Мальти, але один рекорд їй все ж таки вдалося побити: вона наймолодший президент в історії держави.
Керсті Кальюлайд - Естонія
Ще одна перша жінка-президент в історії своєї країни. Керсті Кальюлайд стала главою держави у 2016 році. Минулого року американський Forbes помістив її на 78 рядок у списку «100 найвпливовіших жінок». У Керсті четверо дітей: син і дочка від першого шлюбу та двоє синів від другого.
Хільда Хайн - Маршаллові острови.
До того як стати президентом Хільда Хайн була міністром освіти. Воно й не дивно – Хайн перша людина на Маршаллових островах, яка отримала ступінь доктора наук. 2016 року вона стала першою жінкою-президентом в історії тихоокеанських острівних держав. Щоправда, вона була єдиним кандидатом на цю посаду. Хільда Хайн започаткувала групу з прав жінок.
Пола-Мей Вікс - Трінідад та Тобаго
Вікс була юристом та суддею апеляційного суду островів Теркс та Кайкос. У січні 2018 року вона стала першою жінкою-президентом в історії Тринідаду та Тобаго. Як і Хільда Хайн, Вікс була єдиним кандидатом на пост глави держави під час виборів.
Колінда Грабар-Кітарович - Хорватія
З Колінда Грабар ми познайомилися на ЧС-2018. Фотографії жінки у спортивній футболці, яка обіймається з футболістами своєї країни, були дуже популярні в інтернеті. Грабар хвалили за простоту, зокрема, за те, що на чемпіонат вона прилетіла на звичайному пасажирському літаку. Колінда Грабар-Кітарович перша жінка-президент Хорватії та найпопулярніший політик у цій країні. На посаді глави держави вона від 2015 року.
Глави урядів та генерал-губернатори
Прем'єр-міністр Тереза Мей - Великобританія
Друга жінка в історії Великої Британії, яка очолила уряд. До обрання на посаду прем'єр-міністра була міністром у справах жінок та рівноправності та міністром внутрішніх справ. Тереза Мей на другому місці у списку найвпливовіших жінок за версією Forbes 2017 року. У 2018 році журнал поставив її на 14 рядок у загальному списку самих впливових людейсвіту.
Прем'єр-міністр Джасінда Ардерн - Нова Зеландія
Джасінда стала головою уряду Нової Зеландії у жовтні 2017 року. Вона наймолодша жінка прем'єр-міністр у світі. У червні цього року Джасінда Арденрн народила дочку. Ардерн підтримує одностатеві шлюби, лібералізацію абортів та хоче законодавчо закріпити скорочення парникових газів для боротьби з глобальним потеплінням.
Прем'єр-міністр Міа Моттлі - Барбадос
Міа Моттлі стала першою жінкою, яка очолила уряд Барбадосу. Її обрали у травні 2018 року. У 29 років вона була наймолодшим міністром в історії країни – відповідала за освіту, молодіжну політику та культуру.
Федеральний канцлер Ангела Меркель – Німеччина
Навряд чи багато хто з нас відразу назвуть президента Німеччини, зате ім'я першої і єдиної жінки на посаді канцлера в історії цієї країни знають усі. Forbes 12 разів називав Ангелу Меркель найвпливовішою жінкою-політиком у світі з 2004 до 2017 року. Журнал «Тайм» не раз включав її до списку найвпливовіших людей планети, а 2015 року назвав найсильнішим лідером у Європі.
Прем'єр-міністр Катрін Якобсдоуттир - Ісландія
До того, як піти в політику, вона працювала журналісткою і викладала в університеті. Катрін феміністка, також вона активний учасник екоруху.
Прем'єр-міністр Віоріка Данчіле - Румунія
Віоріка Данчіле була заступником Комітету з сільського господарства та членом Комітету з прав жінок та ґендерної рівності. За її ініціативою кандидати-жінки отримали квоту у 30% на виборах до Палати депутатів та Сенату Румунії.
Прем'єр-міністр Ана Брнабіч - Сербія
Ана Брнабіч ніколи не належала до будь-якої партії. 2017 року після президентських виборів вона стала першою жінкою, яка очолила уряд. Крім того, вона перша на цій посаді, хто відкрито заявив про свою гомосексуальну орієнтацію.
Генерал-губернатор Петсі Редді - Нова Зеландія
Постфеміністка, веган, борець за рівноправність Петсі Редді стала генерал-губернатором у 2016 році. Її призначення розцінили як великий крок Нової Зеландії до ґендерної рівності. Петсі активно виступає за гендерну, етнічну, культурну різноманітність у всіх сферах суспільства.
Генерал-губернатор Маргеріт Піндлінг - Багамські острови
Маргеріт Піндлінг вдова першого прем'єр-міністра Багамських островів. 2014 року її призначили генерал-губернатором держави.
Генерал-губернатор Сесіль Ла Гренейд - Гренада
Офіцер ордена Британської імперії та дама великого хреста ордена Святого Михайла та Святого Георгія. З 2013 року Сесіль Ла Гренейд перша жінка на посаді генерал-губернатора в історії держави.
Рейтинг президентів - це, звичайно, дуже суб'єктивний список, який складають соціологи та політологи практично в кожній великій країні. Але все ж таки він відображає основні тенденції в такій мінливій Часто виникають суперечки, на підставі чого складати такий рейтинг. Американських президентів, наприклад, завжди оцінюють за результатами опитувань. Один із об'єктивних критеріїв – це рівень заробітної плати. У представленому вам списку оцінено доходи глав держав у 2016 році.
Франсуа Олланд
Наразі вже екс-керівник Франції опинився у рейтингу президентів на 8 місці за підсумками минулого року. Він очолював одну із найбільших європейських країн протягом 5 років, з 2012 року.
За часи свого правління він зробив чимало, щоб залишитися в пам'яті народу. Наприклад, схвалив законопроект про одностатеві шлюби. До того ж зробив ще один крок, який демонструє європейську толерантність: дозволив одностатевим партнерам усиновлювати дітей. Варто зазначити, що розширення прав секс-меншин було одним із основних пунктів передвиборчої програми Олланда та його прихильників щодо партії. У цьому вони слово дотримали.
Щоправда, не всі французи погоджувалися з такою політикою. Через легалізацію одностатевих шлюбів по країні пройшли численні мітинги протесту та демонстрації. Особливо це не сподобалося правим партіям, що опинилися в опозиції, та Католицькій церкві.
У рейтингу президентів позиції глави Франції зазвичай значно нижчі, але Олланд до кінця свого терміну став надзвичайно непопулярним політиком у себе на батьківщині. Рейтинг довіри до нього впав до рекордних 12%, що зробило його одним із найнепопулярніших французьких президентів за всю історію. До того ж, минулого року парламент погрожував йому імпічментом, підозрюючи у розкритті державної таємниці.
Зарплата Олланда 194 000 доларів.
Реджеп Тайїп Ердоган
Турецький лідер керує країною з 2014 року. Вибори, на яких він переміг, стали першим прямим демократичним голосуванням у цій країні. 2016 для Ердогана був непростим. Влітку частина військової еліти спробувала здійснити державний переворот, який був пригнічений. Після цього у Туреччині почали посилювати закони проти опозиції та посилювати президентську владу, що негативно було оцінено багатьма країнами-партнерами.
Спроба державного перевороту була кровопролитною. Внаслідок заколоту загинули 238 людей. Сам Ердоган ледве уникнув полону. Він покинув готель незадовго до того, як його почали штурмувати.
Підсилювати свою владу Ердоган прагне всіх фронтах. Так, зараз у причетності до перевороту звинувачено 26 000 осіб. Багато хто з них перебуває у в'язницях, решта втратили роботу, як правило, це співробітники правоохоронних органів.
Наразі в країні розпочато кампанію щодо повернення до кримінального кодексу такого покарання, як смертна кара.
Заробіток президента становить 197 тисяч доларів.
Сіндзо Абе
Його щорічний доход становить 203 000 доларів. Керує країною із 2006 року. На цій посаді Абе запам'ятають як політика, який почав проводити своєрідну економічну політику. Йому вдалося пожвавити економіку, яка протягом попередніх двох десятиліть була вражена стагнацією та дефляцією.
Одним із методів стала штучна девальвація ієни за допомогою дворазового збільшення грошової маси. Цей спосіб не новий, лідери інших країн застосовували його неодноразово. З одного боку, він може бути дуже дієвим, з іншого боку - може спровокувати міжнародні валютні війни, чого і бояться критики японського прем'єр-міністра.
Тереза Мей
П'ятірку замикає британський прем'єр-міністр Тереза Мей. Вона отримує 215 тисяч доларів.
Для неї 2016 теж був багато в чому визначальним. У Великій Британії пройшов всенародний референдум, на якому більшість англійців висловилася за вихід із Євросоюзу. Мей підтримувала попереднього британського прем'єра і була супротивником відокремлення від Європи.
Проте перемогу на голосуванні здобули євроскептики. Кемерон пішов у відставку, а його місце зайняла Мей. Від неї очікують багато. Насамперед плавного виходу країни з єврозони, що розтягнеться не на один рік. Також необхідно зазначити, що Мей стала лише другою жінкою в історії Великобританії, після якої вдалося обійняти цю посаду.
Російський президент
Не можна не відзначити у цьому списку й вітчизняного главу держави. Хоча він і опинився на 9-му місці, отримуючи 136 000 доларів на рік.
Натомість у рейтингу президентів Росії Володимир Путін, безперечно, перебуває в лідерах. Та й за опитуваннями авторитетних видань він уже неодноразово входив до найавторитетніших людей планети. Упродовж кількох років.
Наразі Путін обіймає посаду президента вже втретє. Останній його термін на даний момент ознаменувався серйозними кроками у зовнішній та внутрішній політиці. Зокрема, до складу країни було включено півострів Крим, після чого низка зарубіжних країн запровадила суворі економічні санкції проти Росії. У відповідь Путін прийняв рішення про контрсанкції, які заборонили ввезення продуктів харчування з держав, які побажали ввести санкції.
Джейкоб Зума
Такий високий заробіток дозволив йому зайняти дуже високе місце у цьому рейтингу президентів світу. У ПАР главу держави обирають не члени парламенту. Зума отримав підтримку депутатів у 2009 році. З того часу перебуває на посаді вже другий термін. Його уряд приділяє велику увагу економічному розвитку та інфраструктурному будівництву.
Ангела Меркель
На посаді канцлера Німеччини вона перебуває з 2005 року. За цей час встигла стати одним із найавторитетніших політиків у Євросоюзі.
Джастін Трюдо
Він очолив державу у 2015 році. Він приділяє велику увагу рівноправності жінок. Так, у його кабінеті міністрів чоловіків і жінок рівно по 15. До того ж представлені найпопулярніші народності, які проживають у Канаді.
Лідер рейтингу
Перше місце у цьому списку за підсумками 2016 року посів американський президент Барак Обама. Він отримує 400 тисяч доларів.
При цьому у рейтингу президентів США за свою історію він посідає дуже невисоку позицію. Багато його рішень неодноразово критикувалися та заперечувалися. Так, у рейтингу президентів США за всю історію Обама лише на 12 місці. Лідирує, до речі, Авраам Лікольн. Обама ж, який почав з того, що на початку свого терміну отримав Нобелівську преміюсвіту, потім багатьох розчарував своєю агресивною зовнішньою політикою.
Тож у рейтингу американських президентів він розташувався так невисоко. Американці цінують насамперед стабільність та впевненість у собі. Обама не зумів вирішити головну проблему, яка стояла перед ним - перемогти ісламський тероризм.
При цьому було багато і позитивного у його роботі. Саме тому у рейтингу президентів США, список яких за останні рокивідомий кожному, він обійшов і Білла Клінтона та Джорджа Буша-молодшого.
Варто зазначити, що нинішній президент США мільярдер Дональд Трамп вже не зможе стати на чолі цього списку. Він заявив, що працюватиме за символічну оплату в 1 долар.
19 березня беззмінний президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв оголосив, що . Він пробув на своїй посаді майже 30 років і був «довгоправним» главою держави на пострадянському просторі. Ми вирішили скласти рейтинг діючих політичних довгожителів у країнах із республіканською чи змішаною формою правління, де глава держави обирається хоча б формально. Результат нас здивував: у списку опинилися глави семи африканських країн, по одному представнику із країн Близького Сходу та Середньої Азії та один керівник європейської країни.
1-е місце: президент Екваторіальної Гвінеї Теодоро Обіанг Нгема Мбасого
39 років безперервного правління
Президентом Екваторіальної Гвінеї Теодоро Обіанг Нгема Мбасого став майже 40 років тому, 1979 року, після повалення першого президента країни - свого дядька Франсіско Масіаса Нгеми Бійого.
В Екваторіальній Гвінеї процвітає культ особи президента. У 2003 році державна преса оголосила про те, що Теодоро Обіанг Нгема «подібний до Бога на небесах» і знаходиться «в постійному контактіз Всемогутнім», причому президент має «всю владу над людьми та речами».
Не дивно, що Мбасого переобирається із завидною постійністю - на останніх виборах 2016 року за нього, за офіційними даними, проголосували 93,53% виборців. Наступні вибори відбудуться в Екваторіальній Гвінеї 2023 року. Зараз Мбасого 76 років, і він навряд чи балотуватиметься на наступний термін: у нього діагностовано онкологічне захворювання.
2-е місце: президент Камеруну Поль Бійя
36 років безперервного правління
Поль Бійя править Камеруном як президент уже майже 37 років. Якщо врахувати, що раніше ще сім років він очолював уряд Камеруну і був прем'єр-міністром країни, то його політичний стаж становить 44 роки.
У жовтні минулого року, незважаючи на свій похилий вік – 86 років, Поль Бійя був переобраний президентом країни на семирічний термін.
3-е місце: президент Уганди Йовері Кагута Мусевені
33 роки безперервного правління
74-річний президент Уганди Йовері Кагута Мусевені править країною вже 33 роки. Прийшовши внаслідок військового перевороту до влади, він обіцяв, що його уряд управлятиме країною протягом чотирирічного перехідного періоду, доки не буде розроблено нової конституції і не пройдуть вибори. Потім пройшли вибори, потім ще одні, і ще — і перемогу на них, за офіційними даними, здобув саме Мусевені.
Каденція 2001-2006 років була останньою, дозволеною Мусевені конституцією Уганди. Однак у 2005 році були підготовлені зміни до основного закону країни, які дозволяють президенту обиратися знову. Того ж року парламент Уганди скасував обмеження на кількість президентських термінів.
На виборах у 2016 році Мусевені з результатом 60,62% було переобрано президентом. І збирається балотуватися на наступних виборах 2021 року.
4-е місце: президент Судану Омар аль-Башир
Омар аль-Башир прийшов у Судані до влади під час військового перевороту 1989 року. Він очолив Раду командування революцією національного порятунку, яку керував Суданом кілька років, а після розпуску Ради став президентом Судану.
З того часу він незмінно перемагав на президентських виборах — востаннє 2015 року, де, за офіційними даними, здобув перемогу з 94,05% голосів виборців.
75-річний Омар аль-Башир не збирається залишати свою посаду, незважаючи на те, що її називають диктатором, а Міжнародний кримінальний суд видав ордер на його арешт за військові злочини та злочини проти людяності.
5-е місце: лідер Ірану Алі Хосейні Хаменеї
29 років безперервного правління
Алі Хаменеї. Фото: Reuters Алі Хосейні Хаменеї є аятолою, найвищим керівником Ірану. Аналогу такої посади в інших державах немає, головний богослов і лідер держави стоїть трохи вище за президент Ірану: жодне рішення не набирає чинності, не будучи схваленим Вищим керівником. І навіть президент Ірану, який переміг на виборах, стає ним лише після затвердження лідером держави.
Хаменеї став Вищим керівником Ірану після смерті лідера Ісламської революції аятолли Рухолли Мусаві Хомейні у 1989 році та визначає шлях розвитку країни вже 29 років.
79-річний Хаменеї буде лідером Ірану аж до самої смерті, хоча теоретично Рада експертів Ірану, що складається з впливових богословів, може змістити його з цієї посади.
6-е місце: президент Чаду Ідріс Дебі
28 років безперервного правління
Ідріс Дебі. Фото: Reuters 67-річний президент Чаду Ідріс Дебі править країною вже 28 років. Він був переобраний у 2016 році та збирається балотуватися на наступних виборах, які відбудуться у 2021 році.
7-е місце: президент Таджикистану Емомалі Рахмон
26 років безперервного правління
Емомалі Рахмон після відходу Назарбаєва зі своєї посади став «довгограючим» главою держави на пострадянському просторі. У грудні 1992 року він обійняв посаду голови Верховної ради Таджикистану (ця посада прирівнюється до президентського), а в 1994 році - посаду президента Таджикистану. Крім того, він носить титул «Лідеру нації» («Пешвої мілат»).
За Рахмона Конституція Таджикистану змінювалася кілька разів (знайомо, чи не так?). 1999 року в країні пройшов референдум щодо внесення поправок до конституції, серед яких — поправки про збільшення терміну президентських повноважень із чотирьох до семи років. 2003 року відбувся черговий референдум щодо зміни конституції: президенту дозволили займати не один, а два семирічні терміни поспіль, а також видалили обмеження на вік кандидата в президенти. І, нарешті, у 2016 році в результаті конституційного референдуму прийнято поправки, що знімають з президента Таджикистану Емомалі Рахмона обмеження щодо кількості переобрань на пост президента.
Наступні вибори президента Таджикистану відбудуться 2020 року — 66-річний Емомалі Рахмон уже зголосився балотуватися на посаду глави держави.
8-е місце: президент Ерітреї Ісайяс Афеверкі
25 років безперервного правління
У квітні 1993 року Ерітрея здобула незалежність від Ефіопії, а Ісайяс Афеверкі став президентом нової держави. Спочатку передбачалося, що президент обиратиметься парламентом на п'ятирічний термін. Але в 1997 році Ісайяс Афеверкі (до біса формальності!) просто взяв і скасував президентські вибори.
Тому 73-річного Ісайяса Афеверки питання переобрання не турбують. Так само як і слава диктатора.
9-е місце: президент Білорусі Олександр Лукашенко
24 роки безперервного правління
Олександр Лукашенко став президентом Білорусі 20 липня 1994 року. За три місяці він відсвяткує 25-річний ювілей на посаді глави держави. На сьогодні це рекорд серед усіх європейських глав держав — за винятком монархів. І друге місце серед лідерів на пострадянському просторі.
У президента Білорусі є шанс побити і світові рекорди: 64-річний Олександр Лукашенко зараз відбуває п'ятий президентський термін і збирається балотуватися на посаду глави держави вшосте — про це він (щоправда, досі невідомо, коли відбудуться наступні вибори — у 2019 чи 2020). А з огляду на те, що з нашої конституції в результаті референдуму 2004 року було вилучено обмеження на кількість президентських термінів, Олександр Григорович може стати президентом і сьомого, і восьмого разу…
10-е місце: президент Республіки Конго Дені Сассу Нгессо
21 рік безперервного правління
Дені Сассу Нгессо вперше став президентом Народної Республіки Конго ще 1979 року. На той час у країні робили ставку на марксистсько-ленінський курс та дружбу з СРСР. Після розвалу соцтабору Народна Республіка Конго стала просто Республікою Конго і проголосила курс на ринкову економіку, а Дені Сасс Нгессо з тріском провалився на президентських виборах, що відбулися в 1992 році.
Економічна криза та політична дестабілізація призвели до громадянської війни. Її результат у 1997 році вирішило військове втручання сусідньої Анголи, яка знову зробила Дені Сасс Нгессо президентом Республіки Конго.
З того часу Дені Сасс Нгессо переобирається на цю посаду кожні сім років. Наступні вибори відбудуться у 2023 році, і 75-річний Дені Сассу Нгессо збирається взяти у них участь.
Поза конкурсом
У нашому рейтингу ми не зважали на монархії. Але якщо брати їх до уваги, то безумовним лідером перебування при владі стане королева Великобританії та інших країн — членів Британської Співдружності (Австралії, Канади, Нової Зеландії, Ямайки, Барбадосу, Багамських островів, Гренади, Папуа — Нової Гвінеї, Соломонових островів, , Сент-Люсії, Сент-Вінсента та Гренадін, Беліза, Антигуа та Барбуди, Сент-Кітса та Невіса) 92-річна Єлизавета II.
Єлизавета ІІ. Фото: Reuters
